Умовний спосіб в англійській мові – Subjunctive Mood
Умовний спосіб в англійській мові висловлює бажання, припущення, сумнів чи нереальність виконання дії. Якщо у дійсному способі йдеться про те, що відбувалося, відбувається або ймовірно відбудеться в реальності, то в умовному способі говорить про уявних, припущених, бажаних ситуаціях, які можуть бути можливі при відомих умовах, так і свідомо нереальні.
В російській мові існує лише одна форма, що позначає умовний спосіб, що утворюється дієсловом у минулому часі + часткою “б“: дізнався б, хотів би, чекав би.
Англійське умовний спосіб зазвичай розглядається в комплексі, хоча воно і має три різновиди, що відрізняються своїми типовими конструкціями:
Subjunctive Mood (Умовний спосіб) позначає уявне дію, яке неможливо (взагалі або в даній ситуації). Ця форма утворюється тими ж дієслівними формами, які використовуються в Past Indefinite (і Past Perfect Indefinite).
Suppositional Mood (Можливе нахилення) вживається для вираження дії, яка, можливо, відбудеться в майбутньому, однак впевненості в реальності цієї дії немає. Утворюється за допомогою допоміжного дієслова should для всіх осіб та інфінітива.
Conditional Mood (Умовний спосіб) вживається для позначення дій, які не відбуваються або не відбулися, так як для цього не було або немає відповідних умов, або ці умови в даній ситуації неможливі, тобто нереальні. Утворюється за допомогою допоміжних дієслів would/should/…. і інфінітива смислового дієслова.
На відміну від дійсного способу, де є три часу, форми умовного способу поділяються на два тимчасових плану:
а) До першого відносяться події теперішнього і майбутнього часу й тут використовуються неперфектные форми.
б) До другого відносяться події, що передують моменту мовлення, і тут використовуються перфектные форми.
Освіта форм умовного способу
Для вираження умовного способу в англійській мові. вживаються два типи форм:
Синтетичні форми Subjunctive I
Синтетичні, або прості форми, утворюються без допоміжних дієслів і являють собою пережитки давньоанглійського періоду старі, архаїчні форми.
Вони поділяються на:
Present Subjunctive. Ця форма збігається з инфинитивом дієслова без to, то є проста, словникова форма, або, як ми її називаємо, форма I.
Ця форма дієслова залишається без зміни, незалежно від особи і числа, і відрізняється від Present Indefinite лише тим, що дієслова не приймають закінчення s в 3-м особі од. числа і тим, що дієслово to be залишається без зміни (be) у всіх особах і числах – I, he, you, we…be, (а не I am, he is, you are… як в Present Ind.).
В американському англійському ця форма широко употребительна як в офіційному, так і в розмовному стилі. У британському англійською мовою вона менше употребительна і зустрічається в основному у мові офіційних документів (договорів, угод тощо), науковій і технічній літературі, у газетах, в поезії і вигуки.
Past Subjunctive. Вона збігається за формою з формою дієслова у простому минулому часі Past Indefinite, або, як ми її називаємо, формою II.
Причому дієслово to be має форму were для всіх осіб і чисел. Однак у сучасній мові, особливо в розмовному мовленні were в 1-м і 3-го особи од. числа часто замінюється формою was.
Власне кажучи, від давньоанглійського умовного способу тут і залишилася одна форма were, тому всі інші поняття передаються формою Past Indefinite і набагато рідше зустрічається тут формою Past Continuous.
Обидві форми вживаються для вираження дій в сьогоденні, минулому або майбутньому, не передують моменту мовлення.
Past Perfect Subjunctive. Ця форма збігається з формою дієслова Past Perfect, яка утворюється допоміжним дієсловом had + III.
Ця форма вживається до минулих подій щодо моменту висловлення, тобто тоді, коли дія підрядного речення передує дії головного. Вживається в придаткових пропозиціях: додаткових з wish, обставинних способу дії та порівняння, в умовних III-го типу.
Аналітичні форми Subjunctive II
Ці форми є найбільш вживаними в сучасній англійській мові. Всі вони утворюються поєднанням допоміжних would/should або модальних could/might дієслів з простим або перфектним инфинитивом смислового дієслова без to. Розрізняють наступні різновиди:
1) Форма would (should) + інфінітив, найбільш універсальна і поширена. Утворюється: would/should або could/might + інфінітив без частки to.
Тут відмінність між would і should полягає лише в поділі за особам (за аналогією з формами майбутнього часу). Should вживається з 1-м особою од. і мн. числа, would з усіма іншими. Проте в американському англійською завжди, а в сучасній англійській значною мірою would вживається з усіма особами. Відмінність між ними зник зовсім, коли в розм. мови вони скорочуються до ‘d, крім тих випадків, коли на них падає емоційний наголос.
Якщо присудок головного або підрядного речення містить модальне дієслово can або may, то в умовному способі вживаються форми минулого часу could або might. В підрядних обставинних вживається і may.
Вимова: could [kud], might, would [wud], should.
2) Форма should + інфінітив. Допоміжний дієслово should вживається з усіма особами і числами.
Ця форма вживається в умовних реченнях малоймовірного умови тип I (б), в значенні Suppositional Mood (Можливого нахилу), а також з модальним значенням повинності “треба б; слід було б” в придаткових підлягають, додаткових і обставинних мети.
Ці ж дві форми вживається з Perfect інфінітив для вираження минулих дій, що передують моменту мовлення.
3) Форма would (should) + Perfect інфінітив. Утворюється: would/should/could/might + have III (або Perfect Infinitive)
4) Форма should + Perfect інфінітив. Утворюється: should + have III (або Perfect Infinitive)
У складнопідрядних реченнях аналітичні форми (Subjunctive II) зазвичай використовуються в головних реченнях, а синтетичні (Subjunctive I) у придаткових.
Застосування перерахованих форм умовного способу
Синтетичні форми: ( Subjunctive I )
1) Present Subjunctive збігається за формою з инфинитивом або формою I.
(ніяких s в кінці; ніяких is, was, were to be завжди = be)
2) Past Subjunctive – збігається за формою з Past Indefinite або формою II.
3) Past Perfect Subjunctive – збігається за формою з Past Perfect, утворюється: had + III
Аналітичні форми: ( Subjunctive II )
1) Форма would (should) + інфінітив, утворюється would (should)/could/might + I.
Для стислості її можна називати формою з would вона більш універсальна.
2) Форма should + інфінітив, утворюється should + I
Для стислості її можна називати формою з should вона більш спеціалізована.
Нижче слідують ті ж форми, але перфектные.
3) Форма would (should) + Perfect інфінітив, утворюється would (should)/could/might + have III
4) Форма should + Perfect інфінітив, утворюється should + have III
Смислове відмінність допоміжних дієслів в умовному способі:
I/you would have done it without anyone’s help. Я/ти б це зробив і без чиєї-небудь допомоги.
I/you should have done it without anyone’s help. Мені/тобі слід було б це зробити і без чиєї-небудь допомоги.
I/you might have done it without anyone’s help. Я/ти міг би зробити це і без чиєї-небудь допомоги. (у мене була можливість, був шанс)
I/you could have done it without anyone’s help. Я/ти міг би зробити це і без чиєї-небудь допомоги.(у мене вистачило б сил і т. п.)
Поділитися посиланням на цю сторінку улюбленої соцмережі: