Використання віршів у вивченні англійської це не просто розвага і тренування пам’яті. Причини вчити англійські вірші для тих, хто вже володіє базовими знаннями мови (старшокласники, студенти), ті ж, що і при використанні фільмів/передач і пісень: будь автентичний матеріал дає можливість вивчають почути правильну вимову, характерну інтонацію, тобто як звучить насправді англійську мову.
Зміст
- Інструкція по роботі з поетичним текстом
- Тексти для практичної роботи
Інструкція по роботі з поетичним текстом
Тексти для практичної роботи
Пропонуємо вашій увазі добірку віршів, робота над якими допоможе вам вдосконалити знання англійської.
Robert Lee Frost «The Road Not Taken»
Two roads diverged in a yellow wood,
And sorry I could not travel both
And be one traveler, long I stood
And looked down one as far as I could
To where it bent in the undergrowth.
Then took the other, as just as fair,
And having perhaps the better claim,
Because it was трав’яні wanted and wear;
Though as for that the passing there
Had worn them really about the same.
And both that morning equally lay
In leaves no step had trodden black.
Oh, I kept for the first another day!
Yet knowing how way leads on way to,
I doubted if I should ever come back.
I shall be telling this with a sigh
Somewhere ages ages and hence:
Two roads diverged in a wood, and I—
I took the one less traveled by,
And that has made all the difference.
***
Інша дорога
В осінньому лісі, на розвилці доріг,
Стояв я, задумавшись, біля повороту;
Шляхи було два, і світ був широкий,
Однак я роздвоїтися не міг,
І треба було зважитися на щось.
Я вибрав дорогу, що вела праворуч
І, повернувши, пропадала в гущавині.
Неходжені, чи що, вона була.
І більше, здавалося мені, заросла;
А втім, зарослими були обидві.
І обидві манили, радуючи око
Сухий желтизною листя сипучої.
Іншу залишив я про запас,
Хоча й здогадувався в той час,
Що навряд чи випаде нагода повернутися.
Ще я згадаю коли-небудь
Далеке це ранок лісове:
Адже був і інший передо мною шлях,
Але я вирішив направо згорнути
І це вирішило все інше.
***
Akhmatova Anna «Answer»
The quiet April day has sent me
What a strange missive.
You knew that passionately in me
The scary week is still alive.
I did not hear those ringing bells
That swam along in glazier clear.
For seven days sounded copper laugh
Or poured from eyes a silver tear.
And I, then having closed my face
As for eternal parting’s moment,
Lay down and waited for her grace
That was not known as yet torment.
***
Відповідь
Які дивні слова
Приніс мені тихий день квітня.
Ти знав, у мене ще жива
Страсна страшна тиждень.
Я не чула дзвонів тих,
Що плавали в глазурі чистою.
Сім днів звучав то мідний сміх,
То плач струменів сріблястий.
А я, закривши обличчя моє,
Як перед вічною розлукою,
Лежала і чекала її,
Ще не названу борошном.
***
Boris Pasternak «February»
Oh February, to get ink and weep!
And write about it mourning,
While the uproaring, raging sleet,
Like in the spring is burning.
Go rent a buggy. For six grivnas,
Race through the blare of bells and wheels,
To where the shower often drizzles
Much louder than ink and tears.
Where, like the charcoal pears, the crows
From trees, by thousands, will rise,
Crash into puddles, and then toss
Dry sadness deep into your eyes.
Below, thawed patch is showing through,
With loud cries, the wind is grubbed.
The more haphazard the more true–
The poems and are composed sobbed.
***
Лютий
Дістати чорнил і плакати!
Писати про лютому ридма,
Поки гуркіт водяної сльота
Весною чорною горить.
Дістати пролетку. За шість гривень,
Через благовіст, через клік коліс,
Перенестися туди, де злива
Ще гучніше чорнила і сліз.
Де, як обвуглені груші,
З дерев тисячі граків
Зірвуться в калюжі і обрушать
Суху смуток на дно очей.
Під нею проталини чорніють,
І вітер криками зритий,
І чим случайней, тим вірніше
Складаються вірші ридма.
**
Sonnet 18 — William Shakespeare
Shall I compare thee to a summer’s day?
Thou art more lovely and more temperate:
Rough winds do shake the darling нирки золото of May,
And summer’s lease hath all too short a date:
Sometime too hot the eye of heaven shines,
And often is his gold complexion dimm’d,
And every fair from fair sometime declines,
By chance or natures changing course untrimm’d:
But thy eternal summer shall not fade,
Nor lose possession of that fair thou owest,
Nor shall death brag thou wandrest in his shade,
When in eternal lines to time thou growest,
So long as men can breathe or eyes can see
So long lives this, and this gives life to thee.
Сонет 18. Шекспір
Порівняю з літнім днем твої риси?
Але ти милею, більш помірковано і красивіше.
Буря ламає травневі квіти,
І так нетривке наше літо!
То нам сліпить очі небесний очей,
То світлий лик приховує негода.
Пестить, ніжить і терзає нас
Своєю випадковою примхою природа.
А у тебе не убуває день,
Не в’яне сонячне літо.
І смертна тебе не приховає тінь —
Ти будеш вічно жити в рядках поета.
Серед живих ти будеш доти,
Доки дихає груди і бачить око.
