Читання англійською – специфічний процес. Він не схожий на звичний складання слів з букв і складів. Тут ми маємо справу з перетворенням буквосполучень в слово.
Правила читання, звичайно, існують. Але на кожне слово, читання якого підпорядковується правилу, знайдеться 10-20 винятків.
Прочитати слово правильно допоможе його транскрипція. Саме тому треба знати, що таке англійська транскрипція, як записати слово в транскрипції і як правильно його прочитати.
Транскрипція – передача звучання слова умовними (транскрипційними) знаками, які відрізняються від системи письма, існуючої у мові. Всі транскрипционные знаки – міжнародні. Тобто, розібравшись з транскрипцією один раз, Ви не втратите цей навик ніколи і зможете використовувати його при вивченні інших мов.
Знаки транскрипції пишуться без нахилу і багато в чому схожі на друковані літери англійського алфавіту. Тобто, для того, щоб написати транскрипцію англійського слова, треба просто звіритися зі словником і переписати друкованими літерами транскрипционные знаки.
Специфічні звуки англійської мови і звуки, які передаються дифтонгами, записуються зовсім інакше і не схожі ні на одну з букв. Наприклад, звуки [?], [?] не зустрічаються у російській мові, але віддалено нагадують звичні [з] і [з], з тією лише різницею, що мова при їх вимові знаходиться між нижніми і верхніми зубами. Їх транскрипционное написання не схоже ні на яку з літер англійського алфавіту саме тому, що вони передаються поєднанням двох букв – th. Ще один непростий транскрипційний знак – [?], який зустрічається, наприклад, у слові sugar [‘?ug?] – цукор. Треба просто запам’ятати, що він передає звук, близький до російської [ш], а в поєднанні [?] – звук «ч», як у слові church [‘??:?] – церква. На листі він зображується знаком, що нагадує знак інтеграла.
Подив викликають знаки [?], [?:], оскільки вони схожі на перевернуту російську «з». Тим не менш, в транскрипції вони передають звук [про]. Для того, щоб запам’ятати цей знак, достатньо уявити, що це – трохи недописана «про», а не «з».
Розглянемо далі знаки [?], [e], [?:] і [?]. Вони позначають подібні звуки. Перший, [?], передає широкий, довгий звук, схожий на протяжне руська [е]. Знак [e] передає короткий відкритий звук, як у слові «цей». Знак [?:] передає звук, який схожий одночасно і на [о], [е]. Він віддалено нагадує за вимовою російську «е». Нарешті, знак [?], злегка нагадує [е] в слові «цей». Якщо придивитися, то всі ці знаки транскрипції віддалено нагадують ті звуки, які передають.
Досить незвичайний транскрипційний знак [?:]. Зовні він чимось схожий на трійку і передає звук, наближений до російського «е» у слові «мед».
Знак [?], що нагадує «будиночок», насправді передає короткий звук «а». Щоб його запам’ятати, можна подумки провести горизонтальну риску в знаку. Він стане схожий на велику друковану літеру «А».
Напевно Ви звернули увагу, що в транскрипції після деяких знаків зустрічається двокрапка. Воно позначає довготу гласного звуку, не більше. Це нескладно запам’ятати, якщо порівняти два значка: [?:] і [?]. Візуально перший, з двокрапкою, більше. Значить, його і у вимові треба виділити, трохи простягнувши.
