Дифтонги англійської мови (або «двугласные») є типовими комбінаціями двох звуків, що утворюють одну фонетичну одиницю.
Їх всього 8 (вісім):
[eI], [Iq], [eq], [au], [aI], [OI], [н] і [uq].
Наголос в дифтонгах стоїть на першій гласною, а другу вимовляти слід не акцентуючи її, без наголосу. Звуки використовуються в дифтонгах:
Перші звуки дифтонгів
[Iq] – перший звук у цьому дифтонге приблизно нагадує звук [I].
[eq], [eI] – перший звук у цих двох дифтонгах може трохи відрізнятися залежно від діалекту, але щоб було простіше поставимо його у відповідність голосною [e].
[au], [aI] – слід враховувати те, що знак, який позначає перший звук відрізняється від знаків, які позначають звуки [A] і [R]. І не просто так, тому що перший звук цих дифтонгів є чимось середнім між цими звуками.
[qu] – цей дифтонг має значні відмінності у звучанні у Великобританії і Америці. У Британії перший звук є звуком [W], але більш коротким і відкритим (нагадує щось середнє між звуком [W] і звуком [q], але завжди під наголосом). В американському варіанті англійської мови перший звук у цьому дифтонге нагадує [O] і як правило позначається [ou].
[OI] — перший звук в дифтонге приблизно відповідає звуку [O].
[uq] – перший звук дифтонги являє собою щось середнє між звуками [u] і [H].
Розглянемо другі звуки дифтонгів (повторимося, що на них ні в якому разі не повинно падати наголос).
Другі звуки дифтонгів
[aI], [eI], [OI] – другий звук у цих дифтонгах — це короткий і ненаголошений звук [I]. Але по факту він не має ніяких відмінностей від такого ж короткого і неакцентированного звуку [j]. Тому ці дифтонги близькі за звучанням до [ей] у російському слові «шийка», [ай] – в російському слові «майка» і [ой] – в російському слові «слойка».
[ou], [н], [au] – другий звук у цих дифтонгах – це ненаголошений звук [u]
[eq] (його часто позначають як [Fq]), [uq], [Iq] – в цих дифтонгах другий звук — це звук [q] (він, нагадуємо, завжди є ненаголошеним). При тому що в американському варіанті англійської мови в даних дифтонгах цей звук часто не вимовляють і виходить просто голосний звук.
Так, вже з самого написання ми приблизно можемо бачити, як повинні вимовлятися дифтонги в англійській мові, а правильне звучання досягається практичної тренуванням у спілкуванні з носіями мови.
Перші звуки в дифтонгах як правило схожі з короткими голосними, але разом з тим вони також мають схожість з росіянами голосними [а], [і], [у] (навіть самий відмінний від росіян звуків англійська дифтонг [qu] в американському варіанті англійської мови має схожість з російським [оу]). Приміром, т. к. першим звуком дифтонгів [au], [aI] є середній звук між [A] і [R], то цей звут дуже близький до звуку [а] в російській мові.
Другі звуки дифтонгів в англійській мові слід вимовляти без акцентування, наголос і у них є також мало відмінностей від таким чином вимовних звуків [а], [й], [у] (важливо лише, щоб не вийшло ударної російський звук [й]).
Дивіться корисне відео на цю тему: