Hi everyone! Якщо ви думали, що в цій школі викладають англійську, то ні. В нашому блозі дуже широкий спектр тем: тут і IT, і маркетинг, і конспірологія, і навіть історію можна підтягнути. Сьогодні ми розповімо вам історію Європейського Союзу, і, звичайно ж, дамо нову лексику по темі.
Disclaimer: стаття написана виключно в освітніх цілях і не претендує на історичний чи журналістський матеріал.
Підстава
Відносини в Європі століттями залишалися напруженими. Роздробленість, зовнішні конфлікти, постійні війни. Англо-іспанська, англо-голландська, Наполеонівські війни, австро-італійська, сербсько-болгарська, словацько-угорська… Простіше перерахувати пари країн, які не воювали один з одним.
Ідея з’єднати Європу лежала на поверхні, але із-за постійних конфліктів між націями народ не був готовий до такого кроку. Серйозно над цим задумалися вже після Другої світової війни (World War II). Тоді міжнародне співтовариство нарешті вирішив, що пора зупинитися, скласти зброю і посилити торговельну інтеграцію.
Додатковим мотивом послужило поділ світу на дві полярні сили – США та СРСР. Жодна західно-європейська країна окремо вже не мала такого політичного впливу. Тому виникла потреба в об’єднанні зусиль.
18 квітня 1951 ряд країн підписав угоду про утворення European Coal and Steel Community (Європейське об’єднання вугілля і сталі). Звучить не дуже ефектно, але саме з цієї угоди все почалося. У список засновників увійшли:
- German Federal Republic – ФРН
- Belgium – Бельгія
- Netherlands – Нідерланди
- France – Франція
- Italy – Італія
- Luxembourg – Люксембург
А таких, до речі, був прапор організації:
Трохи пізніше, в 1957 році, ці країни підписали ще дві угоди, одне з яких — European Economic Community (Європейське Економічне Співтовариство) — забезпечував вільне переміщення товарів між країнами. Наступним кроком на зустріч цьому став ряд угод про вільному ринку в 60-х роках.
Розширення
Вже на початку шістдесятих ряд країн, включаючи Великобританію, прийняв спроби вступу в організацію, але Шарль де Голь, президент Франції (на той момент самого впливового члена ЄЕС) наклав вето на ці рішення. Тому список почав поповнюватися тільки з 1973 року. Таким чином, в період з 1973 по 1986 вступили в організацію:
- Great Britain – Великобританія
- Ireland – Ірландія
- Denmark – Данія
- Greece , Греція
- Spain Іспанія
- Portugal – Португалія
У 1985 введена Schengen Area (зона вільного пересування для громадян країн, що входять в Шенген. А 1995 до списку держав приєдналися:
- Austria – Австрія
- Sweden – Швеція
- Finland – Фінляндія
Таким чином, союз вже включав 15 членів. Можете перерахувати 
Євросоюз після падіння комуністичної системи
Йде третя чверть 20-го століття. Євросоюз розростається, але світ все ще двуполярен. Багато країн Західної Європи, що входили до Північноатлантичного договору (North Atlantic Treaty) і йшли далі капиталитическому шляхи розвитку в економічному і політичному співробітництві з США (USA). Східна ж частина входила в Організацію Варшавського договору (Warsaw Pact) та підтримувала політику СРСР (USSR). Серед них були:
- Poland – Польща
- Bulgaria – Болгарія
- Hungary – Угорщина
- Romania – Румунія
- Albania – Албанія
- German Democratic Republic – НДР
- Czechoslovakia – Чехословаччина
Ще кілька східноєвропейських країн перебувала у складі USSR:
- Ukraine – Україна
- Belarus – Білорусь
- Moldavia – Молдова
- Estonia – Естонія
- Latvia – Латвія
- Lithuania – Литва
Час йде, диктатура в Східній Європі змінюється демократією, комунізм — капіталізмом, падає Берлінська стіна (Berlin Wall) і розпадається Радянський Союз. Вчорашні прихильники СРСР залишаються самі по собі. Але не маючи ні військового, ні значного економічного потенціалу, вони не можуть залишитися осторонь від усіх. І тепер стоять перед вибором: йти в бік Росії (Russia), або в бік European Union (адже з 1992 він вже називається саме так). І багато вибрали друге.
Таким чином, після довгих переговорів і серії підготовчих заходів в 2004 список членів ЄС поповнюється ще низкою країн: Latvia, Lithuania, Estonia, Czech and Slovakia (Чехія і Словаччина, які до того моменту вже розділилися), Poland, Hungary і Slovenia (Словенія).
Сумарний ВВП цих країн було і залишається скромним, і їх приєднання до настільки сильній групі було величезним кроком вперед для них, але важким економічний якорем для старих учасників. Однак це рішення було прийнято не в економічних, а в політичних цілях, щоб не допустити відновлення комуністичного блоку, а як можна швидше переключити молоді країни на нові орієнтири.
Разом з ними в Євросоюз увійшли два невеликих острівних держави:
- Cyprus – Кіпр
- Malta – Мальта
Останніми, хто на сьогоднішній день приєднався до організації, стали Bulgaria and Romania 2007.
Єврозона
У 1992 європейський уряд прийняв важливе рішення – ввести єдину валюту (Euro). Щоправда, не всі країни в підсумку перейшли на неї. Тут можна розбити держави не кілька груп:
- Члени ЄС, що використовують євро (це всі ті, хто не потрапляє ні підпадають під виключення з другого і третього пункту)
- Члени ЄС, які відмовилися від використання євро: Great Britain, Denmark, Sweden. Великобританія залишила при собі банкноти із зображенням Королеви, а Данія не бажала відмовлятися від крон). Обидві – на особливих правах. Швеція не мала таких привілеїв, але провела референдум, за результатами якого зберегла шведські крони. ЄС прийняв такий результат, але попередив, що надалі не стерпить такого.
- Члени ЄС, які планують незабаром приєднатися до Єврозони: Bulgaria, Hungary, Denmark, Poland, Romania, Croatia, Czech.
Четверта група – це країни, що не є членами ЄС, але використовують євро за домовленістю:
- Vatikan – Ватикан
- Monaco – Монако
- San Marino – Сан-Марино
- St. Pierre and Miquelon – Сен-П’єр і Мікелон
- Mayotte – Майотта
- Andorra – Андорра
Якщо ви не чули про існування цих країн, не страшно. У них сумарно живе людей менше, ніж в Тюмені чи Запоріжжі.
Великобританія та ЄС
Великобританія з самого початку дуже переживала за свій суверенітет. Англійці прагнули зберегти сильний внутрішній ринок, а тому дуже обережно ставилися до ідеї інтеграції, яка ставила країну в один ряд з менш сильними країнами.
Рух, що одержало назву euro-skepticism (євроскептицизм) посилився в нульових роках після вступу в Союз східноєвропейських країн. Їх громадяни отримали право в’їжджати і працювати в країнах ЄС, включаючи Великобританію.
Fear of the Polish Plumber — Страх польського сантехніка
«Страх польського сантехніка» — так у народі прозвали це явище. Трудові мігранти загрожували стабільності сильної країни, адже вони, маючи більш низькі вимоги до умов праці і чекаючи меншою оплати, витісняли корінних англійців з їх робочих місць. Це очікувано посилювало безробіття.
Масло у вогонь підливав міграційний криза Європи. Країни ЄС і Німеччина зокрема взяли занадто багато біженців з бідних азіатських країн. Велика британія намагається триматися від цієї політики в стороні, але не може повністю закритися від потоку мігрантів, адже кордони всередині Європи відкриті. Всі ці фактори разом створили запит на Brexit.
Слово Brexit – складене з Britain (Великобританія) і Exit (Вихід)
І прем’єр-міністр David Cameron наважився задовольнити цей запит.
У червні 2016 пройшов референдум про вихід з ЄС. Ніхто раніше не намагався скористатися цим правом. Великобританія перша засумнівалася в тому, вигідний їй Союз. Незважаючи на побоювання економічних втрат (як би там не було, країна втрачає торгові пільги), прихильники Брексита перемогли.
Вихід був призначений на березень 2019, але пізніше був перенесений через неможливість досягти угоди між нинішнім прем’єром Терезою Мей і Британським парламентом. Та й настрій самих англійців вже не так однозначна: нещодавно в Лондоні пройшли багатотисячні акції проти Brexit.
Євросоюз погодився дати відстрочку за рішенням щодо виходу. Переговори досі тривають… А стаття на цьому закінчується.
