Наші прабатьки вчилися, слухаючи казки. Казки бували різними – великими, красивими, пізнавальними. Їх переказували з уст в уста, малювали паличками на піску і вугіллям на скелях. Наспівували під акомпанемент найпростіших музичних інструментів.
Тисячоліттями казки залишалися єдиною формою передачі знань про навколишній світ, історію роду, важливих речах.
Використання уяви і візуалізації для передачі нової інформації було і залишається найбільш дієвим методом навчання. Інструменти сучасного «цифрового» світу тільки розширили можливості такого навчання.
Як результат, вкрай популярною стала методика «цифрового» створення історій (digital storytelling) – навчання через створення своєї історії не на папері, а з допомогою комп’ютерних програм (відео, аудіо, спецефектів).
Тепер кожен може перевтілитися в сценариста, режисера і творця такої історії, яка кілька десятків років тому залишилася б тільки в уяві. Але як перетворити картинки в голові в реальність, поєднавши з навчанням англійської мови? Давайте розберемося в нюансах методики digital storytelling.
Навчання англійській мові – ідеальний кандидат для застосування digital storytelling. Більшість студентів, готових вивчати нову мову (практично будь-яких вікових груп), що живуть насиченим «цифровий» життям поза стінами навчальних класів.
Вони щодня читають пости в соціальних мережах, роблять «фотожаби», працюють з офісними додатками. І вчити нову мову, і передавати думки та ідеї з допомогою «цифрових» інструментів – природний процес.
Звичайно, стартовий рівень знання мови і вміння користування комп’ютерними програмами та інструментами диктує вид активностей. Давайте розіб’ємо студентів умовно на дві групи – початківці і просунуті.
Для новачків-сторителлеров підійдуть наступні активності (поетапно):
- Розповідь про себе, захоплення, домашніх улюбленців із застосуванням музики, звуків, пантоміми – найпростішого аудіовізуального супроводу.
- Аналогічний розповідь, але написаний у програмі Word, із застосуванням перевірок правопису (або ж надиктований партнеру по групі, який друкує на комп’ютері). Потім історія обговорюється з іншими студентами за допомогою е-мейла, блогу чи соцмереж.
- Запис історії з допомогою мікрофона та комп’ютерних звукозаписних програм. Використовується правильний ритм розповіді, паузи, різні інтонації, додаткові звукові ефекти – по суті, створення міні-аудіокниги.
- Створення Powerpoint презентації своєї розповіді з картинками, аудіоматеріалами, і іншими елементами.
Просунуті оповідачі переходять до більш складного інструментарію (знову ж таки, поетапно):
- Використання відео-редакторів для створення історії – наприклад, Movie Maker (про редакторах докладніше у другій частині посту). Спочатку можна створити власну інтерпретацію відомих казок, коміксів, книг або подій. Потім – власна історія.
- Змагання між студентами на найцікавіший (креативний, глибокий) «кіно-переказ». В основі – історичні події, ключові наукові досягнення (наприклад, винахід колеса), новини. Як варіант – «новинний ефір» з свіжої новинної стрічки одного з відомих порталів. Природно, все на мові, що вивчається студентами.
- Створення складного діджитал-проекту. Наприклад, відео-книги рецептів з додаванням цікавих історій від близьких людей, колег-студентів, відомих кухарів. Можна розбити клас на групи і доручити кожній групі як фінальний проект курсу. Потім історії записуються на DVD і роздаються всім учасникам курсу. Як варіант, готові проекти можна продати з метою збору коштів на благодійність (це сильно підвищує мотивацію студентів).
Це ще не кінець нашої історії 
У другій частині нашої статті ми розповімо про принципи створення історій, відео-редакторах і про важливі дрібниці методу digital storytelling.
To be continued…