Лист-совувствие
Dear Emily,
I was very sad to hear that your mother had died. Although I haven t seen you for a long time, I still remember her very well. I suppose the shock of living alone must be quite difficult but I hope you have enough strength to carry on.
I don’t have a lot of experience in these matters but it seems that those left behind us must, after a certain amount of time, accept the natural events of death. We probably feel sorry for most ourselves and feel abandoned or remember bed words which we used end didn’t apologize for. Perhaps we learn to better value our friends. I’m not sure but I hope this is so.
Write to me and soon let me know how you are doing.
Look after yourself.
Your Wendy.
[ переклад ]
Дорогий Емілі!
Я була дуже засмучена, дізнавшись, що твоя мама померла. Хоча я не бачила вас довгий час, я все ще добре пам’ятаю її. Я вважаю, що потрясіння від нового почуття самотності має бути дуже важким, але сподіваюся, що в тебе достатньо сил, щоб прийти в себе і працювати.
У мене мало досвіду в таких речах, але мені здається, що ті, хто продовжують жити, через деякий час повинні примиритися з природністю смерті. Можливо, нам найбільше шкода себе, і ми відчуваємо себе покинутими або пам’ятаємо сказані нами погані слова, за які ми не попросили вибачення. А може бути, це вчить нас цінувати друзів. Я не впевнена в цьому, але хочеться сподіватися, що це так.
Напиши якомога швидше та сповісти, як твої справи. Бережи себе.
Твоя Уенді.
Поділитися посиланням на цю сторінку улюбленої соцмережі: